"Якось я забув у тебе годинника. Відтоді ти змогла дивитись мої сни замість мене, а я перестав хотіти спати. Я писав тоді музику для тебе. Писав нон-стопом, 24 години на добу. Не міг спинитися. Писав тобі музику й відсилав sms-и. Ввесь час однакові. Мій час завис з тобою й я був із того щасливий. Хата була завалена дисками, їх вже геть не було де складати, а я все писав і писав. Тебе, напевно, дратували мої сни. Ну кому сподобаються сни якогось мудака, що його власний член стає гадюкою і кусає його в губу? Ну, тепер вже гадюки від мене замовлені. Тобто, я від гадюк. Дивно, не можу тепер згадати й крихти з тієї купи музики... Найдивніше те, що в кінці кінців ти прийшла і сказала, що на тих двоста восьмидесяти девяти компактах, що я встиг тобі відіслати, була одна-єдина мелодія.
А годинника ти так і не віддала."