Я не танцую больше, Беверли.(с)
"Багато років, та що там років - десятиліть нам нішо не боронить спати по діагоналі чи впоперек ліжка,
а ми спимо, чи вдаємо, що міцно спимо (поодинці, як справжні аристократи) в різних кімнатах.
Хіба що серед безсонних ночей прислухаємось через відчиненні двері до дихання одне одного:
страх можливої втрати одне одного безмовно вісить над нами.
Його також мучить безсоння. Але жаліючи мене, чоловік тихенько встає посеред ночі,
підходить до прочинених дверей, спирається на одвірок - слухає чи я ще дихаю.
Я вдаю, що міцно сплю, - і тоді тихіше від котика він чалапає на кухню, і стає біля темного вікна -
і дивиться у ніч, як у люстро.
В такі хвилини мені хочеться обняти його сиву голову, притулити до запалих грудей -
і плакати так, щоб було чути на іншому кінці міста."
Марія Матіос "Щоденник страченої"